Знаменна дата у календарі

31 січня Рубіжне урочисто відзначило день звільнення від нацистських окупантів

Однією із знаменних дат у календарі нашої громади навіки залишається 31 січня – день звільнення міста від нацистів.
Цьогоріч 31 січня біля братської могили загиблим воїнам на проспекті Переможців відбувся мітинг. Його учасниками стали ветерани Другої світової війни, діти війни, ветерани праці, представники громадськості, трудових колективів, організацій та установ, очільники міста.

Гортаючи сторінки історії
Друга світова війна має неабияке значення для історії України. Але історія країни, це не тільки підручники та пам’ятники загиблим це, насамперед, історія кожної української родини, кожного громадянина України, незалежно від його національності.
22 червня 1941 року розпочалася війна між німецьким ІІІ Рейхом та СРСР, в результаті чого до кінця 1941 року більша частина України була окупована загарбниками.
Як свідчать історики, у грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та на Харківщині. Спроба навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги. У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.
У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.
Лише взимку 1943 року розпочалося вигнання нацистських окупантів з України. Гарячі та запеклі бої відбувалися на Донбасі. Деякі населені пункти по декілька разів переходили із рук у руки.
Варто згадати, що перший український населений пункт – Мілове було звільнено у січні 1943 року, а, наприклад, Попасну, Лисичанськ (остаточне визволення) та інші населені пункти тогочасної Луганщини звільнили лише через півроку – у вересні 1943 року.
31 січня 1943 року частини 41-ї Гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Миколи Іванова у складі 1-ї Гвардійської армії Південно-Західного фронту, при взаємодії з 32-ю мотострілецькою бригадою 18-го танкового корпусу звільнили місто Рубіжне, форсували Сіверський Донець і зайняли плацдарм на його правому березі, який отримав назву – Привільнянський. Увечері 3 лютого 1943 року Совінформбюро повідомило: «На Украине наши войска овладели городом и крупным железнодорожным узлом Красный Лиман, железнодорожным узлом Купянск, а также городом и железнодорожной станцией Кременная, городом и железнодорожной станцией Рубежное, городом Пролетарск».
Пізніше, в 1943 році, генерал Іванов загинув у боях за Україну, а його ім’ям назвали одну з вулиць нашого міста.

Вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання
Біля пам’ятника визволителям Рубіжного, де палає вічний вогонь, зібралися містяни. На початку заходу про події тих часів у вигляді театралізованого дійства нагадали учасники художньої самодіяльності міського Палацу культури. Діти запалили поминальні свічки в пам’ять про тих, чиї імена назавжди залишилися на гранітних плитах меморіалів та обелісків. Урочистий мітинг розпочався Гімном України.
Секретар Рубіжанської міської ради Анатолій Бусєнков привітав всіх присутніх з 77-річчям визволення Рубіжного від німецько-фашистських загарбників. Він нагадав події історії – про окупацію і звільнення Рубіжного та всієї України.
Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у роки війни, яка понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Багато горя довелося пережити рубіжанам за 7 місяців правління гітлерівців. Чисельні розстріли за непослух окупантам відбувалися майже щодня. Ось страшні цифри, що записані на основі свідчень мешканців нашого міста: липень 1942 року розстріляно 28 осіб, серпень – 62 особи, 9 вересня – 17 осіб, 19 вересня – 21 особу, 27 вересня – 16 осіб, 3 жовтня – 13 мешканців міста, 11 жовтня – 15 осіб, 22 жовтня – 11 осіб, 4 листопада – 10 мешканців, 23 листопада – 9 осіб, 5 грудня – 36 осіб, 12 грудня – 22 мешканці, 15 грудня – 32 особи. 28 грудня – 35 осіб. У січні 1943 року були розстріляні 23 мешканці. Як було встановлено після визволення, на території Рубіжанського хімічного комбінату було знайдено дев’ять ям, заповнених тілами замучених та розстріляних мешканців Рубіжного у кількості 365 осіб. Під час облав на вулицях міста були схоплені і відправлені на примусову рабську працю у Німеччину більш ніж 500 юнаків та дівчат.
На момент звільнення Рубіжного, в 1943 році, його населення складало 5 тисяч мешканців – всі інші покинули місто.

«Все для фронту! Все для перемоги!»
У ті дні багато людей залишили свої домівки. Близько 1500 рубіжан ввійшли до складу батальйонів народного ополчення, 300 – до винищувальних загонів, близько двох тисяч воювали на фронтах Другої світової війни, більше тисячі з них загинули. Рубіжани боролися із загарбниками у партизанських загонах та підпіллі у кремінських лісах, Слов`янському партизанському загоні, у ворожому тилу.
Коли нависла загроза німецької окупації почалася евакуація заводів. Так, Рубіжанський хімкомбінат відправив у тил, вглиб СРСР, майже 2000 спеціалістів та близько п’яти тисяч членів їх сімей. За короткий термін за важкою працею, у тому числі і рубіжан, в Кемерово, Березняках, Пермі, Красноуральську, місті Уфа виросли нові хімічні підприємства, які почали випускати необхідну для фронту продукцію. Заклик «Усе для фронту! Усе для перемоги!» знаходив відгук у серцях мільйонів.

Справжні герої
Життя триває. І сьогодні майже не залишилося тих, хто безпосередньо брав участь в бойових діях Другої світової війни. І дуже добре, що попри свій поважний вік, серед присутніх на мітингу у Рубіжному був справжній учасник бойових дій з нацистськими окупантами Григорій Олександрович Шехвіц. Він вже у свої неповні 18 років потрапив у саме пекло війни і пройшов випробування Курською дугою. Почесний громадянин міста Рубіжне, полковник медичної служби запасу, хірург, ім’я якого, без перебільшення, стало легендарним для всіх рубіжан. Тому, коли Григорій Олександрович почав говорити, запанувала тиша… Сьогодні він – справжній герой, і дай Боже, йому здоров’я та витримки.
Ветеран згадав, що напередодні у Рубіжному відбувся традиційний турнір зі спортивної гімнастики до дня визволення міста від фашистських загарбників. Юні спортсмени, яких разом з іншими вітав і Григорій Шехвіц, надали йому заряд позитиву. Він зауважив, що коли бачить посмішки дітей, це значить, що боротьба з нацизмом не була марною. Цікава деталь: слова ветерана були не про війну, а про наше сьогодення, про те, що життя продовжується, підростають дітлахи. Він сподівається, що незабаром мирне небо буде над всією Україною.
Депутат Рубіжанської міської ради Олексій Ємець, як представник молоді, зауважив, що пам’ять про роки війни назавжди залишиться в наших серцях, буде передаватися із покоління в покоління. Він щиро подякував ветеранам. До його слів долучилися у своєму віршованому виступі і школярі.
В пам’ять про загиблих у роки Другої світової війни солістка Рубіжанського Палацу культури Світлана Смалій виконала пісню «Мальви».
Ой, мамо рiдна,
ти мене не жди,
Менi в наш дiм
нiколи не прийти,
З мойого серця
мальва проросла,
I кров’ю зацвiла…».
Варто відзначити високий рівень професіоналізму та організації урочистостей, які завжди притаманні всім самодіяльним артистам, а також ведучій свята, директорці МКУ «Палац культури» Ганні Бережній.
Учасники урочистостей вшанували пам’ять загиблих, поклали живі квіти та вінки до пам’ятника визволителям Рубіжного.
Після закінчення мітингу, всі бажаючі, насамперед школярі та молодь, були запрошені до кінозалу в Рубіжанський музей. КЗ «Міський музей» запропонував до перегляду документальний фільм про звільнення міст України від нацизму. Саме це поєднання – наочності та причетності до історичних подій минулого, сприяє вихованню патріотичних почуттів, поваги до пам’яті загиблих захисників рідної землі, вшануванню трудового подвигу в тилу та безсмертного подвигу народу в запеклій боротьбі з нацизмом. Молодь має шанс для осмислення та усвідомлення масштабів трагічних подій Другої світової війни.
Урочистості та тематичні заходи пройшли також в навчальних закладах міста.
До речі, в той же день відбулося покладання квітів до пам`ятників та братських могил воїнам, які загинули в роки Другої світової війни. Секретар міськради Анатолій Бусєнков та голова міської організації ветеранів Лариса Негребецька традиційно відвідали святі місця народної пам’яті.