Здобутки і проблеми ЗМІ Луганщини обговорювали редактори регіональних видань — члени НСЖУ

НСЖУ була заснована на Першому з’їзді журналістів України 60 років потому. А з лютого 1992 року Спілка журналістів функціонує як незалежна творча спілка України, тоді ж були утворені обласні осередки, у тому числі Луганська обласна організація НСЖУ.
З початком воєнних дій на Донбасі вона відновила свою діяльність у Сєвєродонецьку. Керівником Луганської обласної організації НСЖУ було обрано Андрія Шаповалова.
НСЖУ, згідно з її Статутом, є національною Всеукраїнською творчою спілкою, що об’єднує журналістів та інших працівників засобів масової інформації, які професійно займаються журналістською, публіцистичною діяльністю.
Спілка є суб’єктом творчої діяльності, незалежною громадською неприбутковою позапартійною організацією.
Мета спілки – сприяти розвитку журналістики в Україні та захищати соціальні, економічні, творчі інтереси журналістів.
Від 1994 року Указом Президента України встановлено професійне свято працівників ЗМІ України – День журналіста, що відзначається 6 червня – у день прийняття НСЖУ до Міжнародної федерації журналістів.

16 травня відбулося ювілейне відкрите засідання правління Луганської регіональної організації Національної спілки журналістів. Так сталося, що воно відбулося у третій четвер травня, а у цей день, за традицією, відзначається День вишиванки. Колеги не залишились осторонь цього свята і прийшли на засідання у вишиванках.
Засідання журналістів, які зібралися напередодні професійного свята, проходило у теплій та дружній атмосфері, але говорили про серйозні речі: роздержавлення газет, як будувати відносини з владою, про захист журналістів, про проблеми газетярів із монополістом «Укрпоштою», про нові виклики та нові можливості.
Що ж непокоїть робітників ЗМІ і чим вони пишаються?
Софія ЛАВРЕНЮК — головний редактор газети «Рубіжанські новини», заслужений журналіст України зазначила, що газета «Рубіжанські новини» реформована, стала приватним підприємством. Але як і раніше працює на благо мешканців Рубіжного.
Головне завдання сьогодення — вижити в цих непростих умовах, в складних обставинах, які склалися як в цілому по Україні, так і в нашому місті. Дуже складно сьогодні працювати, своїми силами заробляти кошти для того, щоб газета залишалась «на плаву». До того ж, не всі керівники активно співпрацюють з газетою. Тішить те, що мешканці міста довіряють газеті, про що свідчить передплата. І ми щиро їм за це вдячні.
Сьогодні читачів «Рубіжанських новин» цікавить питання, на якій мові буде видаватись міська газета: на українській чи російській? Як і раніше, на обох.
Марина ЖИВОТКОВА — головний редактор Троїцької газети «Сельская новь» перш за все підкреслила важливість зустрічей з колегами, які організовує НСЖУ, бо саме вони дають можливість обговорити проблеми, спільно виробити план дій та надихають на подальшу колективну роботу.
Далі Марина розповіла про нові шляхи заробітку грошей газетою. Це, насамперед, гранти. Першим кроком було створення громадської організації «Калина прес». Партнерами стали ПРООН. Вони допомогли і навчили писати проекти. І ось вже два роки співробітники газети самі пишуть проекти і беруть участь у різних заходах.
Антоніна КОТІЛЕВСЬКА — головний редактор районної газети «Вісті Біловодщини» поділилась наболілим, відзначивши, що від процесу реформування газетярі очікували набагато більшого. Сподівались, що їх підтримає держава, обласна і районна влада, департамент масових комунікацій. Але не так сталося, як гадалося. Грошей на реформування газети ніхто не дав. Весь тягар ліг на районну владу. Газета, вже реформована, почала працювати, завдяки тому, що райрада та ОТГ заключили договори на висвітлення діяльності. Перешкодою стало нерозуміння декого з керівників та передплатників з приводу того, що за розміщення матеріалів в газеті необхідно платити, адже раніше (протягом 88 років!!!) всі матеріали розміщали безкоштовно.
Як же редакції виживати? Адже необхідно заплатити за папір, друк, доставку на поштове відділення. Далі пошті заплатити, щоб вона привезла газету у район, розвезла на кожне поштове відділення. А це все затратно.
Ольга НАЙДЬОНОВА — головний редактор Сватівської газети «Голос громади» зазначила, що газета стала приватним, але колективним підприємством. У зв’язку з чим відбулося багато змін: від зміни контенту та набуття нових навичок, до створення та наповнення сайту. У них реалізується три гранти. Та грантовий хліб важкий і працювати складно, але цікаво. А всі співробітники редакції — універсальні журналісти.
Грошей не вистачає. Але газетярі шукають собі ще додатковий заробіток. Окрім реклами та іншого матеріалу, пишуть «промо» і ставлять на сайт, в газету. За рахунок цього і заробляють. На додаток пишуть гранти, проекти.
Олена ПОНОМАРЬОВА — головний редактор газети «Время» розповіла, що сьогодні проблемою номер один для газети стало різке падіння передплати. Це відбулося тому, що в деяких населених пунктах скоротили ставки листоноші, залишивши лише на 0,5%, а то і на 0,25% ставки, лише для того, щоб видавати пенсію. Це негативна тенденція. Редакція втрачає своїх постійних передплатників, адже передплата — основна стаття доходів. Друга проблема — відсутність рекламодавців.
Але колектив газети не стоїть на місці, рухається вперед, розвивається, освоює Інтернет-простір, блогосферу, соцмережі, навчається працювати в нових умовах. Тому, що основна частина населення віком 18-40 років новини читають в Інтернеті. Кореспонденти газети «Время» приймають участь у різних навчальних тренінгах, семінарах.
Обіцяну для роздержавлення підтримку від держави не отримали. Їм обіцяли, що реформування буде безкоштовним, але довелося за все платити — від нотаріуса до останнього пункту перереєстрації підприємства. Але вони не втрачають надії. Вірять в те, що районна газета все ж таки буде продовжувати інформувати про події, буде як і раніше потрібна людям.
Ірина БІТІМЄРОВА — головний редактор газети «Вісті Марківщини», говорила про те, як виживає газета. Втім зразу ж виправила себе: «Не виживають, а живуть, завдяки довірі з боку читачів».
Серед надбань та і завдань сьогодення вона зазначила оновлення контенту, його осучаснення, а також те, що колектив сталий (він не змінюється 15 років), став інакшим. Акцентувала також і на тому, що газета живе завдяки читачам. Адже зараз ніхто не змушує людей передплачувати газету, як це було раніше, але вони її передплачують. Читачі знають, що знайдуть на шпальтах актуальний матеріал. Знають, що можуть звернутися до редакції зі своєю проблемою і вона знайде відображення в газеті. Буває, що це остання інстанція, куди люди приходять зі своїми питаннями. Вони почали довіряти газеті.
Ось такий не зовсім святковий матеріал у мене вийшов. Але я маю надію, що незабаром стан справ у регіональних газетярів зміниться на краще. Я дуже цього хочу.
А тепер — зі святом вас, колеги, з Днем журналіста!

Софія ЛАВРЕНЮК