Як равлики та жаби дають роботу населенню й наповнюють місцевий бюджет

Промислове розведення равликів і жаб – це не просто бізнес, а бізнес певною мірою екзотичний (принаймні в реаліях України) та, скажімо так, смачний. Він, як мало який інший, дає широкі можливості для гастрономічного й виробничого туризму. Адже хіба не цікаво подивитися, як живуть під піддонами та харчуються комбікормом равлики, як їх охороняє електропастух, а потім скуштувати цих равликів під різними соусами, намагаючись «приручити» специфічні столові прибори, як персонажка відомого фільму «Красотка»?
Гастрономічна складова (особливо коли мова йде про жаб), безумовно, лякає деяких не схильних до екстриму українців, бо слова борщ та сало звучать для них надійно й заспокійливо. Але бізнесова й виробнича складова просто не можуть не зацікавити. Тим більше що на Луганщині ця ніша й досі залишається вільною.
Tante Snails – равликова ферма, яка працює в селі Яблунівка Буського району на Львівщині з 2017 року.
Щоб втілити в життя свою ідею, засновник ферми Орест Давидко скорис­тався своїм правом на отримання двох гектарів землі для ведення особистого селянського господарства. Землю взяв на території Яблунівської сільради Буського району.
Зараз під розведення равликів та жаб використовується близько гектару.
Орест Давидко – один із співзасновників ресторану французької кухні «Тітонька Софія», що працює у Львові. Займаючись цією справою, він зітк­нувся з такою проблемою: в Україні досить важко знайти певні продукти, притаманні французькій кухні, і в першу чергу – равликів та жаб’яче м’ясо. І зробив висновок: має сенс не шукати постачальників, а самим стати виробниками. Й одночасно – постачальниками для інших ресторанів, у тому числі закордонних.


Нетипове аграрне виробництво

Це дійсно аграрна ферма, і в багатьох моментах тут усе схоже на підприємства з розведення великої рогатої худоби, свиней чи інших традиційних для українців сільгосптварин.
От тільки поголів’я – дрібнюсіньке… І на порівняно невеличкій площі його дуже багато – якщо рахувати «поштучно», а не на живу вагу.
Равлики живуть під дерев’яними піддонами – там краще тримається необхідна для них вологість. Попоїсти виповзають на зовнішній бік піддону. Годують їх спеціальними комбікормами, які закуповують в українських виробників.
Для того, щоб на території підтримувати необхідну вологість, раз на добу загони, де утримуються равлики, поливають водою зі свердловини, яку тут пробили саме для цією мети.
Як розповів Василь Бербека, співробітник ферми, цю воду відправляли на аналізи до спеціальної лабораторії, й дослідження показали, що вона відповідає всім необхідним нормам.
Щоб равлики не втекли за межі загонів, їх охороняє так званий електропас­тух. Той, хто мав відношення до розведення корів, знає, що це таке: дріт, крізь який пропущено електричний струм. Щоправда, електропастух для великої рогатої худоби дуже сильно відрізняється від того, що використовують при утриманні равликів.
Є й інші засоби, що не дозволяють равликам тікати з загонів. Наприклад, соляний бар’єр.
Щоб молюсків не їли хижі птахи, де-не-де над загонами встановлено муляжі ворон, які відлякують реальних птахів. Лелеки тут на жаб та равликів не полюють: хоча в регіоні їх чимало, саме поблизу ферми цих птахів відлякують певні промислові об’єкти. Загалом же, за словами Василя Бербеки, у планах є встановлення над загонами захисних сіток, які б захищали від хижих птахів надійніше, ніж муляжі.
Восени (тобто, вже з дня на день) равликів мають зібрати. Після цього піддони прибирають і землю переорюють. Потім, для підтримання умов, необхідних для молюсків, тут сіють салат спеціальних сортів.
«Урожай» молюсків тримають у спеціальних холодильниках. Реалізовують його здебільшого за кордон – у країни Європи.
У березні виробничий цикл повторюється: у загони знов заселяють равликів.


Маточне поголів’я (так-так, до равликів цей термін застосовується так само, як для будь-яких сільгосптварин) утримується в спеціальній теплиці. Тут равлики відкладають ікру.
Що стосується жаб – вони розселені в невеличких штучних ставочках (великої природної водойми на території ферми ми взагалі не побачили).
Дорослих жаб тримають окремо від молодняку.
У кутках кожного ставочка розташовані невеличкі ліхтарі на сонячних батареях. Вночі їхнє світло вабить комах, а це – корм для жаб. До речі, завдяки цьому годівля жаб не є затратною в порівнянні з годівлею тих самих равликів.
Виробництво, про яке йде мова, сезонне. Зараз, коли розпочинається період збору, для робіт залучать 6 – 8 працівників. Так само буде й навесні. Оплата при такій роботі погодинна – 35-50 грн за годину.
На постійній основі тут працевлаштовано двоє співробітників.
Своїми податками ферма допомагає наповнювати сільській бюджет Яблунівки.

Для гурманів та для тих, кому цікаві нові враження

Равликова ферма з самого початку свого існування приваблює туристів. Здебільшого це гості зі Львова та Львівської області, але іноді можуть завітати й представники інших регіонів. Найвіддаленіший від Яблунівки регіон, з якого тут регулярно бувають екскурсанти та гурмани – Тернопільщина. З більш віддалених регіонів (як-от з Луганщини) туристи трапляються, але нечасто – коли є нагода.
Регулярними гостями тут є діти. Для них влаштовують не просто виробничі екскурсії, але й розваги. Наприклад, равликові перегони. Крім того, дітям дарують мушлі. До певних свят із мушель роблять свічечки чи інші сувеніри.
Провести екскурсію тут здатен будь-хто із співробітників – всі добре знають виробництво та пишаються (це дуже відчувається) тим, що трудяться в такому нестандартному господарстві.
Так, Марія Бербека на фермі Tante Snails може працювати не лише в якості кухаря, але й у якості офіціанта чи екскурсовода. Дівчина має відповідну освіту – закінчила звичайне профтехучилище за фахом кухар-кулінар. На наше питання – хіба майбутніх кухарів в українській системі профтехосвіти вчать готувати равликів та жаб – Марія каже:
— Наша співробітниця, яка працює у Львові в ресторані «Тітонька Софія», їздила вчитися за кордон, а потім навчала нас.
Отже, Марія разом із іншими співробітницями не лише професійно готує для гостей ферми Tante Snails равликів та жаб’ячі лапки. Так само професійно вона пояснює, який соус ліпше смакує до страви. Соусів тут пропонують три: трюфельний; по-бургундськи з часником та зеленню; із сиром дор блю.
Крім того, Марія може навчити користуватися столовими приборами, які свого часу винайшли саме для того, щоб їсти молюсків. Пам’ятаєте, як у славнозвісному фільмі «Красотка» героїня Джулії Робертс стискала в спеціальних щипцях мушлю, а мушля чи то луснула, чи то кудись полетіла?
Загалом, зізнаємося: журналісти, включаючи й автора цієї статті, не стали ризикувати й слідувати порадам Марії. Мушлю з молюском цілком реально тримати рукою, без будь-яких щипців. До речі, страва довго лишається гарячою (от що таке природний, а не винайдений людиною матеріал – панцир).
…Але для людини, яка звикла закатувати в банки огірки, помідори чи компоти, мушля з равликом не здається такою вже неможливо гарячою… Отже, однією рукою ти тримаєш мушлю, а другою, за допомогою виделки з двома зубцями, витягаєш з неї равлика… А далі – справа навіть не техніки, а інстинкту.
Рештки соусу, до речі, можна вимокати хлібом чи вилити на хліб. А хліб тут також дуже смачний.
Це – щодо равликів. З жабками ж (точніше, з жаб’ячими лапками) гастрономічна історія трохи інша.
При тому, що безліч наших хлопців свого часу смажили жаб на кострі та їли, поки батьки не бачать, подорослішавши, вони не завжди готові в цьому зізнатися… І у випадку саме з цією стравою роблять «фе!» значно частіше, ніж у випадку з равликами.
Але, все-таки ризикнувши скуштувати екзотики, переконуються в наступному. Якщо равлики дійсно не схожі на жодну іншу страву, то жаб’ячі лапки дещо нагадують птицю. До смажених лапок додається не лише хліб, але й чверть лимона: на страву треба вичавити лимонний сік. І це абсолютно не зайве, адже страва досить жирна.
Що стосується ціни – якщо в ресторані Львова порція равликів (200 г) кош­тує від 240 грн, то власне на фермі – 150 грн.
Загалом враження від ферми Tante Snails залишаються дуже яскраві й теплі. І пов’язано це не лише з кулінарними та виробничими моментами. Вражають і люди – доброзичливі, закохані у власну справу та готові поділитися знаннями й досвідом.