Як працює «Як Бджола»

Зараз у кооперативу «Як Бджола», що працює на Львівщині, у користуванні 20 гектарів землі. Все, що тут відбувається, максимально наближене до природного (але без людської праці та ідеї, безумовно, не обходиться). Тут тобі і ягідники, і дуже нетипове тваринництво, і бджільництво з потенціалом для апітерапії, і лікарські рослини, і туристичний комплекс…
Матеріал про кооператив «Як Бджола» — наступний із циклу, підготовленого в рамках проєкту «Схід і Захід: єдиний інформаційний простір», який впроваджує Луганська обласна державна адміністрація.

Свого роду «фішка» кооперативу «Як Бджола» – дивовижна суміш кількох видів аграрного виробництва. Те, що бджоли тут запилюють ягоди, в принципі, річ звична… Але те, що свині готують площі для посадки ягідників – це вже зовсім нетипово для українського аграрного сектору.

Органічні ягоди

У кооперативу три засновники: Тарас Баландюк, Олег Бачинський та Василь Чучман.
— Назва в нас така, бо ми ж справді як бджоли, – ділиться своєю філософією Тарас Баландюк, який провів для журналістів екскурсію територією кооперативу. – Адже бджоли не просто працюють, не просто збирають мед… Паралельно, на перший погляд не докладаючи до цього окремих зусиль, вони і рослини запилюють, і лікують…
Так само й кооператив «Як Бджола»: з одного боку, ніби ягоди вирощують… З іншого – виробляють (поки що в невеликих обсягах) органічне м’ясо, вирощують лікарські трави, а туристам не просто дають можливість на поні покататися, але й демонструють те, як свині культивують землю, як кози й вівці живуть просто в лісі, як виглядають результати життєдіяльності бобрів… І не лише.
Зараз основна стаття доходу кооперативу – це ягідники. Наразі тут вирощують малину, полуницю й ожину. На продукцію наявні сертифікати, які підтверджують: виробництво є органічним. Малина й полуниця – ремонтантні. У день нашого візиту, 6 вересня, якраз планували збирати черговий врожай полуниці. Ягоди продають у Буську по 60 грн за кілограм. При цьому навіть у вересні ціна не росте.
Виробництво органічне – отже, рослини обробляють без жодної хімії. Тут застосовується лише ручна праця. Малина й ожина, як на погляд традиційного садовода, виглядають не надто доглянутими й просапаними – бур’янів тут не менше, якщо не більше, аніж ягідних кущів. Але це не є поганим показником – така вже технологія. До речі, за словами Тараса, від бур’янів ще й є користь – вони певною мірою допомагають затримувати вологу.
Плантація полуниці в порівнянні з малинником та ожиною виглядає більш чистою, просапаною.
Тут її три сорти – два іспанські й один італійський. Що смачна й красива – це точно. А ось як вона поводиться у варенні, лікері, джемі чи компоті, дізнатися нам не вдалося: члени кооперативу, з якими спілкувалися журналісти, ягоду не консервують.
Значну її частину, до речі, поставляють до мереж супермаркетів. Охолоджують безпосередньо тут, а заморожують на підприємстві в іншому населеному пункті району.
Поруч із ягідниками є невелика ділянка календули. У майбутньому тут планують вирощувати лікарські рослини, й почати вирішили саме з цієї. Полуниці, наприклад, раз на три роки потрібна сівозміна, й календула для цього дуже добре підходить.
…І все це – в лісі. З одного боку – просто хащі. З іншого – річка, де хазяйнують бобри, змінюючи рельєф місцевості. Входи до їхніх хаток позначені сухими гілками – щоб туристи, знайомлячись із цим острівцем органічного землеробства, не вступили до них. Побачити цих тварин при денному світлі неможливо.
Але тут можна побачити безліч іншого.

Культивація від парнокопитНих

Неподалік від ягідників, які вже дають врожай, тим часом готується дільниця для майбутніх плантацій полуниці та малини. І готується, якщо міряти традиційною садівницькою міркою, в абсолютно чудернацький спосіб.
На потрібній ділянці вирубали дерева. А потім просто запустили свиней. І свині тут просто живуть… Плодяться й множаться. Тим часом, під впливом інстинктів, підривають величезне коріння старих дерев, знищують шкідників та удобрюють ґрунт. Через певний час рештки коріння приберуть – і ділянка буде абсолютно готова для того, щоб засадити її ягодами.
Описаний процес називається розлісненням (на противагу залісненню).
Порода свиней, задіяних у розлісненні, унікальна. Для того, щоб її вивести, схрестили білу українську свиню, дикого кабана та мангалицю (це угорська порода свиней). Зрештою нове плем’я взяло від білої української свині плодючість, скороспілість та високу якість м’яса й сала; від диких предків – витривалість; від мангалиці – пікантний смак м’яса.
Перед журналістами постало питання – чому саме так? Адже тварини могли, наприклад, успадкувати від дикого кабана низьку плодючість, а від білої української – гіршу витривалість… Як пояснив Тарас Баландюк, це вже було справою селекціонерів – зробити так, щоб помісь зрештою була такою, як треба.
Щодо назви нової породи – її поки що немає.
— Можливо, колись її назвуть «Як Бджола», – напівжартома каже Тарас.
Завдяки цим тваринам наразі виконуються три функції. Це розліснення території, виробництво органічного м’яса та один із механізмів залучати туристів. Адже тут справді є на що подивитися.

Електрика – альтернативна

Землі, які обробляє «Як Бджола», знаходяться в такій частині району, де немає електромережі. І це теж спрацювало на екологічність, природність та органічність. Тут встановлена сонячна батарея. Одна, але з досить великою поглинаючою поверхнею (див. фото). За словами Тараса, її потужності вистачає на те, щоб безперебійно працювали кілька холодильників, у разі потреби – насос, який качає воду зі свердловини, а під час свят та фестивалів – ще й колонки та мікрофони. Це не кажучи про звичайне освітлення.
Є на території, щоправда, про всяк випадок і генератор. Але ним користуються вкрай нечасто.

Цифри, кадри, механізми роботи

Ідея створення кооперативу саме в такому форматі належить трьом його засновникам. Цікава деталь: Тарас Баландюк за фахом педагог, викладач географії і певний час працював директором дитячого будинку на Львівщині. Був тоді, до речі, у свої 26 років наймолодшим директором дитбудинку в Україні. А Василь Чучман, один із засновників кооперативу, був у ті часи його вихованцем…
Зараз у кооперативі понад 120 членів. І їх продовжують залучати. Мінімальний вступний внесок – 30 тисяч гривень. За умовами договору, член кооперативу (по суті, інвестор) отримує дохід відповідно до свого інвестиційного внеску та успішності того чи іншого аграрного року. Тобто, дохід не «прив’язаний» до курсів валют.
Площу, яка знаходиться в користуванні кооперативу, планують збільшити з 20 до 100 га.
Щодо найманих працівників – їх тут не більше десятка. Окремий співробітник займається пасікою. Вона наразі ще невелика. Є тут так звана апіхатинка – хатинка, стіни якої по суті являють собою вулики (18 штук). Перебування в ній є непоганою терапією при цілій низці розладів.
Решта працівників обробляють ягідники, збирають врожай тощо. Догляд за тваринами потребує мінімальних зусиль – адже вони перебувають у природних умовах. Навіть кіз зараз не роздоюють, за словами Тараса Баландюка, молоку поки що застосування не придумали.
Якщо тут і є проблема з кадрами, то це – проблема з пошуком агронома. Як визнають засновники кооперативу, аграрні навчальні заклади не готують фахівців для роботи в органічному виробництві. Середньостатистичний випускник агрономічного факультету підготовлений все-таки в першу чергу до того, щоб працювати з «хімією».

Юлія САБАЄВА
Фото автора