Щоб кожна людина почувалася захищеною

У Рубіжному фінішував проєкт «Школа соціальних ініціатив». 22 червня в приміщенні Рубіжанського центру соціальних служб відбулася пресконференція, присвячена підсумкам цього проєкту.
Мова йшла про те, як треба наближати соціальні послуги до тих, хто їх потребує. Досвід у цьому напрямку напрацьований рубіжанами чималий.
На презентації були присутні представники УПСЗН, бюро безоплатної правової допомоги, а також начальниця служби у справах дітей Рубіжанської міськради Олена Нічупієнко та начальник відділу культури, молоді і спорту Костянтин Ярьоменко.

Щоб пояснити актуальність проблеми, над якою працює невелика група ініціативних рубіжан, зайдемо здалеку.
Статистика із народжуваності в Україні вже тривалий час є невтішною. Демографічні проблеми є очевидними – кількість населення в країні зменшується. Отже, багатодітні сім’ї – це благо. І в селах багатодітних сімей значно більше, ніж у містах. Здавалося б, тенденція втішна. Але… В селах (принаймні в більшості з них) значно гірша, ніж у місті, ситуація із працевлаштуванням. Від сільського мешканця значно віддаленіші структури, які надають певні послуги: медичні заклади, УПСЗН, центр зайнятості, служба у справах дітей, центр соціальних служб тощо. З урахуванням стану доріг та роботи громадського транспорту це перетворюється на справжню проблему, зрозумілу тільки тим, хто з нею стикався особисто. Плюс – відсутність аптек та магазинів, іноді відсутність можливості мати на столі навіть свіжий хліб – якщо ти не «затарився» борошном та не випік його власноруч… Перелік цих проблем може бути довгим.
Саме мешканці сіл і фізично, й навіть інформаційно (через не завжди якісний Інтернет та мобільний зв’язок) почуваються менш захищеними в соціальному плані, менше знають про власні права, мають менше можливостей, щоб ці права реалізувати.
І важливо, що є люди, які готові допомагати іншим вирішувати такі проблеми. Вони готові це робити не за грошову винагороду, а просто через власне усвідомлення: у кожного з нас є можливість зробити свою громаду, кращою, комфортнішою для проживання.
– Наш проєкт – це можливість змінити щось на місці, зробити кращим те місто або село, де ти живеш – каже Владислав Ляшенко, один з учасників проєкту. – І мені це в кайф.
Зрештою, завдяки роботі в рамках «Школи соціальних ініціатив» у селах Рубіжанської громади фахівці змогли: виявити людей, які потребують соціальних послуг, причому не знають навіть про їх специфіку, а іноді й взагалі про їх існування; провести анкетування щодо обізнаності мешканців сіл про соціальні послуги як такі; працювати з потенційними отримувачами соціальних послуг на виїзді, безпосередньо в селах; виготовити інформаційну, в тому числі роздаткову продукцію тощо.

Навчання, знайомство з передовим досвідом

Загалом у проєкті «Школа молодіжних ініціатив», який впроваджує благодійна організація «Львівська освітня фундація», взяли участь представники Рубіжного й Лисичанська, а також міст Донецької області – Краматорська, Мирнограда та Слов’янська. Рубіжне представляла зовсім невеличка команда: Оксана Жук, Арсен Чернушин та Владислав Ляшенко.
Спочатку рубіжани, як і представники інших міст, пройшли навчання. Передбачало воно й ознайомчу поїздку до Львова, у якій змогли взяти участь не лише члени команди, а й керівники служби у справах дітей Рубіжанської міської ради та Рубіжанського міського центру соціальних служб (РМЦСС). Там побачили зовсім інший рівень надання соціальних послуг. Це і соціальне підприємництво – невеличкі виробництва, де задіяні люди, які опинилися в складних життєвих обставинах (переселенці, постраждалі від насильства, осуджені тощо). Це і притулки для таких людей. Це і практика, коли безхатченків та людей інших вразливих груп безкоштовно годують…
Пройшовши навчання та ознайомившись із передовим досвідом у цій сфері, представники кожного з п’яти міст обрали для себе напрямок, у якому почали працювати. Проєктом команди Рубіжного став мобільно-консультативний пункт соціальної роботи, який працює при Рубіжанському міському центрі соціальних служб. У першу чергу Оксана, Владислав та Арсен прагнули зробити так, щоб мобільний пункт максимально ефективно працював саме на сільських територіях Рубіжанської громади.

Матеріальна складова – без матеріальної зацікавленості

Для того, щоб реалізувати власну ідею (а саме – завдяки мобільному консультаційному пункту наблизити соціальні послуги до кожного мешканця громади), ініціативні рубіжани доклали зусиль та виграли грант від БО «Львівська освітня фундація» – 36 тисяч гривень. І це стало суттєвою матеріальною підмогою в роботі.
– Так, ми змогли замовити намет та мобільні меблі для виїзних консультацій, – розповідає Оксана Жук.
Завдяки тому, що намет виконаний у певних кольорах, містить логотип «Школи соціальних ініціатив», люди не плутають його з наметами політичних партій чи релігійних груп, а розуміють, що саме тут можна отримати фахову консультацію з соціальних питань. До того ж, у ньому фахівець із клієнтом можуть усамітнитися, «сховатися» від перехожих – адже до тих, хто надає соціальні послуги, здебільшого звертаються із дуже особистих питань.
За кошти гранту також поставили в Рубіжному кілька сітілайтів – носіїв зовнішньої реклами. На них тривалий час було розміщено інформацію про притулок для жінок, які постраждали від домашнього насильства, а також про те, як стати патронатними батьками. І, до речі, як зауважують спеціалісти РМЦСС, саме завдяки інформації, розташованій на сітілайтах, до них звернулися дві родини, які готові створити патронатні сім’ї.
Крім того, за кошти гранту придбали ноутбук, колонку, інформаційні банери тощо.
Що ж стосується друкованої продукції – в рамках проєкту випустили карту, на якій позначені всі служби Рубіжанської громади, які надають соціальні послуги, із контактними телефонами (це особливо актуально для мешканців сіл, які до останнього часу обслуговувалися в Кремінському районі та ще погано орієнтуються в Рубіжному).
Важливо й те, що в рамках проєкту можна було заправляти автомобіль, щоб фахівці могли виїжджати безпосередньо в села. До речі, возив їх туди на власному автомобілі рубіжанин Олександр Івашин – він не брав грошей за свою послугу, адже його життєва позиція є такою ж, як у учасників проєкту: якщо ти можеш зробити щось посильне для своєї громади, треба це робити.
Допомагали проєкту без жодної матеріальної зацікавленості й інші люди. Наприклад, підприємець, який залишив інформаційні сітілайти навіть після того, як закінчився термін оплати за договором оренди.
До речі, все, що було куплено за грантові кошти, й надалі буде використовуватися на благо громади – все це залишиться в РМЦСС, який має меморандум про співпрацю з БО «Львівська освітня фундація».

Щасливий Артемко як символ проєкту

Реальну користь від роботи, про яку йде мова, ілюструють у першу чергу живі історії.
Як розповіла Оксана Жук, своєрідним символом проєкту став маленький Артемко (ім’я змінено) – хлопчик, з яким вони познайомилися в одному з сіл під час роботи на виїзді. Хлопець має серйозні проблеми зі здоров’ям – такі, які видно неозброєним оком. Через це його нерідко не беруть до своєї компанії однолітки. Спілкуючись із ним, фахівці виявили: хлопець не просто не має інвалідності, він навіть не має медичної карти.
І учасники проєкту одразу почали працювати над дим, щоб допомогти дитині. Така допомога – справа не одного дня. Але тим часом певну дрібничку за короткий час зробили – подарували дитині м’яча. Щоб він міг ганяти його по футбольному полю, не чекаючи чиєїсь милості.
І те, як Артемко ніс той м’яч додому – витягши з пакета, на очах у всього села, із щасливими очима – стало й винагородою для учасників проєкту, і стимулом працювати далі.
М’яч – ніби дрібниця. Але яскрава й показова. Описати те, що зроблено для інших родин громади, в одній статті важко – для цього, сподіваємося, ще будуть приводи.

Реалізація проєкту «Школа соціальних ініціатив» є можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку в рамках проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні».