Рубіжанському інституту 90 років

За час свого існування вищій навчальний заклад м. Рубіжне неодноразово змінював свою назву, структуру, підпорядкування, але завжди залишався нашим рідним – рубіжанським інститутом, адже майже в кожній рубіжанській родині є людина, яка здобула вищу освіту в його стінах, майже в кожному трудовому колективі міста працюють його колишні студенти. Міцні зв’язки з численними промисловими підприємствами та впровадження у виробництва напрацювань наукових шкіл нашого інституту, висока якість підготовки кваліфікованих фахівців і широка географія трудової діяльності його випускників зробили рубіжанський ВНЗ добре відомим далеко за межами не лише міста, але і країни.

Сьогодні, напередодні 90-річного ювілею, ми, колектив Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, зі щирим почуттям вдячності згадуємо відданих своїй справі викладачів, які зараз на пенсії (здоров’я вам і благополуччя!) і тих колег, кого, на жаль, з нами вже немає (ми вас не забудемо!), вшановуємо пам’ять славетних засновників нашого навчального закладу й аналізуємо ключові етапи його непростої історії, нерозривно пов’язаної з історією хімічної промисловості міста і регіону.
Історія свідчить, що машинобудування і найбільш лабільні галузі хімічної промисловості (виробництва добрив, барвників, ліків, проміжних продуктів) свого часу слугували підґрунтям для бурхливого економічного розвитку Німеччини і Швейцарії, а нині – Китаю, Індії, Японії. На початку 20-го століття царська Росія відігравала роль сировинного придатку у структурі світової економіки перш за все через нерозвиненість хімічної промисловості, у той час як наукова діяльність російських хіміків була відома в усьому світі.
Переддень І світової війни ознаменувався потужною хвилею демократичного руху, серед лідерів якого були й молоді вчені-хіміки – Микола Миколайович Ворожцов, Олександр Євгенович Порай-Кошиць, Володимир Георгійович Шапошников та інші. Саме цими ентузіастами вже в 1914 році було створено тимчасову комісію з організації акціонерного товариства хімічної промисловості «Русско-краска». У 1916 році під керівництвом Ворожцова Н. Н. і за підтримки великих вчених-хіміків у підвальному приміщенні одного з московських будинків було засновано хімічну лабораторію (з 1921 р. – Центральна лабораторія Анілтресту) для синтезу складних органічних сполук, на основі якої згодом сформувався науково-дослідний інститут напівпродуктів і барвників (НИОПиК, 1931 р.). Для будівництва хімічного підприємства був обраний регіон, рекомендований свого часу Д. І. Менделєєвим – це піщані простори вздовж річки Сіверський Донець, які межують з величезними запасами вугілля Донецького кам’яновугільного басейну. Будівництво заводу припало на складний період – світова війна, революція, громадянська війна, набіги банд тощо, але завод вистояв завдяки людям, які вірили в необхідність його існування і розвитку.
Після завершення громадянської війни постає складне завдання відновлення майже вщент зруйнованого господарства, розв’язання якого неможливе без використання передових технологій. З 1922 року в м. Рубіжному починається відродження заводу «Русско-Краска», переорієнтація з виробництва безсистемного асортименту продуктів хімічної групи на випуск барвників і напівпродуктів для них, а вже у 1925 році підприємство, перейменоване на завод «Красное знамя», стає флагманом аніліно-барвникової промисловості. Складність нових технологічних процесів вимагала підвищення технічного та загальноосвітнього рівня робітників, тому в 1924 році при заводі були створені курси майстрів, а в 1925 році відкрилася школа фабрично-заводського учнівства (ФЗУ). Інженери, які приїжджали за направленням з вишів Москви, Ленінграду та інших великих міст на завод у маленьке Рубіжне, довго не затримувалися. Для забезпечення підприємства висококваліфікованими фахівцями в 1927 році в Рубіжному відкривається хіміко-механічний технікум (ХМТ), а через два роки рішенням Наркомпрому УРСР на його базі створюється Рубежанській хіміко-технологічний інститут (РХТІ) – один з перших вищих навчальних закладів Донбасу. При РХТІ функціонує так званий робочий факультет, який готує для вступу до інституту працівників заводу – апаратників, слюсарів, лаборантів.
Навчальний комплекс, до складу якого увійшли ФЗУ, рабфак, РХМТ і РХТІ, очолив інженер-хімік Яків Ісаакович Померанчук. Розвиток промисловості супроводжувався збільшенням чисельності населення та бурхливою розбудовою інфраструктури м. Рубіжного. Студентська молодь брала активну участь у благоустрої міста, перетворенні його на «зелений острів» серед сипучих пісків, облаштуванні рекреаційних зон, зокрема парку культури та відпочинку, який понад 50 років був улюбленим місцем рубіжан.
Основним завданням інституту було забезпечення підприємств хімічної промисловості міста і регіону інженерними кадрами – технологами, механіками. Спеціалізація рубіжанського заводу вимагала підготовки фахівців у галузі технологій продуктів тонкого органічного синтезу. У 1931 році для організації кафедри барвників з Московського хіміко-технологічного інституту до м. Рубіжне було командировано відомого радянського вченого М. М. Ворожцова (старшого). На той час його книга «Основы синтеза красителей» (1925 р.) слугує базовим підручником для підготовки фахівців аніліно-барвникової промисловості. М. М. Ворожцов очолює кафедру технології барвників РХТІ, керує науковою частиною центральної заводської лабораторії і працює над другим виданням своєї знаменитої монографії. Для читання окремих лекцій та ведення спецкурсів в інститут запрошуються вчені-хіміки зі світовими іменами – О. Є. Порай-Кошиць, М. О. Іллінський та ін. В інституті працюють професори О. Є. Кретов, А. А. Солоніна, Е. Л. Цитович, дещо пізніше – професори Н. Ф. Силін, М. М. Орлов.
У 1942 році через загрозу окупації м. Рубіжного німецько-фашистськими військами інститут був евакуйований до м. Кемерово. Високий рівень фахової підготовки в РХТІ підтверджує той факт, що майже весь передвоєнний випуск студентів особистим наказом Й. В. Сталіна було відкликано з фронтів і направлено інженерами на воєнні хімічні заводи. Проте, контингент студентів, прийнятих на навчання після повернення інституту з евакуації восени 1944 року, склав останній випуск 1949 року, коли РХТІ був закритий. Студентів з невеличкого міста було переведено у виші обласних центрів – Харківський політехнічний інститут (ХПІ), де поспіхом було створено кафедру барвників, і в щойно відкритий Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (ДХТІ).
Недалекоглядне рішення радянського уряду про закриття РХТІ завдало колосального удару розвитку заводу, адже було розірвано унікальний ланцюжок інженерно-науково-технічного співробітництва між вищою школою і виробництвом та науково-дослідними підрозділами підприємства. Майже повністю зруйнована війною промисловість була швидко відбудована і, починаючи з другої половини п’ятдесятих років, промислові підприємства почали набирати гігантських темпів розвитку. Рубіжанський хімічний комбінат (РХК) стає світовим монополістом у виробництві індигоїдних і тіоіндигоїдних, кубових та антрахінонових, дисперсних та активних барвників, оптичних відібювачів, а пізніше і люмінофорів, які випускалися лише в Рубіжному. Продукція РХК стає відомою в понад 50-ти країнах світу. Тепер гальмуючим фактором подальшого розвитку хімічного гіганта стає дефіцит інженерних кадрів. «Кадровий голод» відчувають й інші підприємства нашого регіону.
Восени 1959 року рішенням республіканського уряду відкривається Рубіжанський загальнотехнічний факультет ХПІ, директором якого призначається талановитий хімік-органік Плакідін Валентин Леонідович – ерудована, висококультурна, енергійна людина. Уже в перший рік на факультеті навчається 620 студентів. Для підсилення викладацьких кадрів з ХПІ відряджені чотирнадцять викладачів, серед яких О. М. Дубко, В. Д. Дубко, Г. І. Твєрдохлєбов, Л. М. Шлеєнкова, К. М. Лембік, Л. М. Лембік, Л. І. Дікая та ін.
У 1963 році факультет реорганізовано у Рубіжанський філіал ХПІ, в якому навчається 2125 студентів. РФ ХПІ зберігає міцні зв’язки з РХК і за рахунок коштів підприємства значно розширює навчальну базу – будуються й оснащуються устаткуванням два лабораторні корпуси, а потім – ще два навчальні корпуси і гуртожиток. Філіал виходить на перше місце в СРСР за площею навчальних приміщень на одного студента, у ньому функціонує три факультети, працюють близько 100 викладачів. У 1969 році чисельність студентів сягає 3900, навчання проводиться за чотирма напрямками (технологія органічних речовин, технологія барвників, обладнання хімічних виробництв, автоматизація хімічних виробництв) для забезпечення інженерними кадрами промислових підприємств регіону. У структурі РФ ХПІ функціонує Сєверодонецький вечірній факультет, на базі якого пізніше було створено Сєверодонецький технологічний інститут.
Підготовка власних кадрів вищої кваліфікації починається в інституті з приходом на кафедру технології барвників к.х.н. Віктора Олександровича Якобі, а на кафедру машин і апаратів хімічних виробництв – к.т.н. Михайла Яковича Розкіна. Відкривається аспірантура, захищаються кандидатські дисертації, проводяться наукові конференції, засновуються наукові школи.
У 1960 році молодий учений В. О. Якобі опублікував результати досліджень реакції озону з аренами, що обумовило розвиток цілого наукового напрямку. Пізніше естафету свого керівника, професора В. О. Якобі підхопили його учні – Микола Федорович Тюпало (д.х.н., професор, перший директор СТІ) і Генрі Аршавирович Галстян (д.х.н., професор, завідувач кафедри з 1997 р. по 2018 р.). В рамках наукової школи захищено 4 докторські дисертації (В. А. Якобі, М. Ф. Тюпало, Г. А. Галстян, А. Г. Галстян) і ціла низка кандидатських дисертацій (Б. О. Пономарев, С. М. Соколова, В. Г. Симиков, С. Є. Похила, В. П. Ципенюк, В. М. Клочко, Л. П. Шпак, А. Г. Зернова, Т. М. Галстян, М. В. Бернашевський, А. А. Степанян, А. С. Бондаренко, О. І. Тарасенко, М. А. Керемет). Сьогодні науковий напрямок продовжує свій розвиток під керівництвом професорів Г. А. Галстяна й А. Г. Галстяна. На кафедрі ТОР зберігається традиція залучати до навчального процесу як відомих вчених-хіміків (у різні часи це директор РФ НІОПіК В. А. Лаврищев, професор Л. М. Голомб, професор С. М. Шейн та ін.), так і фахівців промислових підприємств.
Під керівництвом М. Я. Розкіна – талановитого вченого й організатора, який мав великий науковий і виробничий досвід, на кафедрі машин та апаратів була створена наукова школа, основними напрямами якої стали дослідження, математичне моделювання і розробка ефективних хімічних технологій та обладнання. У 1968 році на кафедрі починає наукову діяльність аспірант ХПІ, молодий вчений з досвідом роботи на РХК Давид Ілліч Бєлкін, чиї наукові інтереси сформувались під впливом професора Г. Ф. Слезко (м. Миколаїв, колишній технолог цеху РХК) і професора Б. М. Красовицького (Харківський НДІ «Монокристал»). Дослідження в галузі технології вибухових речовин він проводить під керівництвом професора М. Я. Розкіна у тісному зв’язку з РХЗ «Зоря» і спеціальною кафедрою МХТІ ім. Д. І. Менделєєва, яку очолює професор Євгенія Юліанівна Орлова (перша у світі жінка-професор у галузі технології вибухових речовин, автор монографії «Химия и технология бризантных взрывчатых веществ») та на якій працює В. Ф. Жилін (незабаром стає доктором наук, професором, першим проректором МХТІ). Результати плідної наукової діяльності кафедри підтверджуються не лише численними статтями, авторськими свідоцтвами і патентами, але й актами впровадження у виробництва авторських розробок з великим економічним ефектом. Кандидатські дисертації захистили співробітники кафедри В. Я. Стороженко, Л. В. Стороженко, Л. Г. Баїв, В. П. Єсип, Ю. Я. Ткачук, О. Р. Якуба, М. І. Парафенко, М. В. Ненько, О. М. Шевченко, О. І. Барвін, Г. В. Кравченко, В. М. Галич, В. І. Шабрацький, О. О. Демченко, С. В. Шабрацький, ступінь доктора наук здобули М. Я. Розкін, Д. І. Бєлкін, О. Р. Якуба).
У 1973 році РФ ХПІ реорганізований у Рубежанській філіал Ворошиловградського машинобудівного інституту (РФ ВМІ). У 1976 році наказом Міністерства вищої освіти України у філіалі було створено кафедру технології високомолекулярних сполук, яку очолив талановитий організатор, ініціативна й енергійна людина – к.т.н. Володимир Зіновійович Маслош (пізніше – доктор наук, професор, директор філіалу, засновник і керівник ЗАО «Порошкова хімія»). Під його керівництвом на кафедрі розвинувся науковий напрям «Дослідження поліконденсаційних процесів та хімічна модифікація поліконденсаційних полімерів», було встановлено міцні зв’язки з відомими науковими установами і промисловими підприємствами, серед яких Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії та Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України, Науково-дослідний інститут поліграфії (м. Київ), Сєверодонецьке в/о «Азот», Рубіжанське в/о «Краситель», Лисичанський завод гумовотехнічних виробів, Львівський автобусний завод (ЛАЗ) та ін., на базі кафедри проводились виїзні засідання Академії Наук України, науковці кафедри брали участь у роботі Міжнародного Менделєєвського з’їзду та Міжнародного симпозіуму в м. Токіо (Японія). За роки існування кафедри 14 її співробітників захистили кандидатські дисертації, ступінь доктора наук здобули В. З. Маслош, Ю. П. Кудюков, Б. О. Куліков, С. О. Кондратов.

Закінчення в наступному номері газети
У відповідь на бурхливий процес математизації науки в 1959 році в інституті було відкрито секцію вищої математики на чолі зі старшим викладачем В. Д. Дубко, у 1963 році створено загальноосвітню кафедру вищої математики, яку очолив к.т.н. Н. С. Сорокін, а в 1967 році – к.т.н. Г. М. Твердохлєбов. З 1994 року кафедрою Вищої математики та фізики завідував к.т.н. Б. І. Журавльов. З 1997 року кафедра Вищої математики та комп’ютерних технологій на чолі з к.т.н. В. Л. Дінесом здійснює підготовку фахівців за спеціальністю «Комп’ютерна хімія», а з 2000 року на чолі з професором Сергієм Олексійовичем Кондратовим кафедра веде підготовку математиків-програмістів. На кафедрі працюють висококваліфіковані викладачі – к.ф-м.н. Ю. С. Баранов, к.ф-м.н. А. С. Тімошин, професор Марк Давидович Кац. Комп’ютерними лабораторіями кафедри завідує В. М. Цебренко – ентузіаст інформатизації навчально-виховного процесу, системи управління навчальним закладом, бухгалтерського обліку. Під науковим керівництвом професора С. О. Кондратова проводяться наукові дослідження в галузі математичного моделювання хімічних і хіміко-технологічних процесів.
У 1977 році на основі секції економіки, що входила до складу кафедри автоматизації хімічних виробництв, було створено кафедру економіки та підприємництва. З 1977 по 1994 рік кафедрою завідував к.т.н. Олександр Миколайович Солдатов. Кафедра не лише забезпечувала викладання економічних навчальних дисциплін, але також виконувала науково-дослідницьку роботу на замовлення хімічних підприємств регіону. Підготовка спеціалістів з економіки підприємств в інституті м. Рубіжного почалася з 1981 року. На той час кафедра була однією з чотирьох в СРСР (Рубіжне, Куйбишев, Ленінград і Харків), які випускали фахівців за спеціальністю «Економіка та організація хімічних виробництв». З 1994 по 2004 рік кафедру очолює к.е.н. Галина Миколаївна Овчаренко. Під її керівництвом було визначено основні напрями науково-дослідної діяльності, а завдяки залученню до наукових досліджень молодих викладачів – створено підґрунтя для подальшого забезпечення кафедри висококваліфікованими кадрами. Кандидатські дисертації в галузі економіки захистили О. П. Логвінова, І. В. Тяжкороб, С. А. Носкова, О. М. Татарченко, Ю. А. Завойських, І. М. Літвінова). Вагомий внесок у розвиток кафедри внесли к.е.н. В. О. Касьянова, к.х.н. Л. Д. Комач, к.е.н. О. П. Логвінова, к.е.н. С. А. Носкова та ін.
У 1987 році РФ ВМІ було підпорядковано Дніпропетровському хіміко-технологічному інституту (РФ ДХТІ), в 1993 році філіал увійшов до складу Східноукраїнського державного університету (РФ СУДУ), а в 2000 році отримав назву «Рубіжанській філіал Східноукраїнського національного університету» (РФ СНУ).
У 90-ті філіал очолював к.х.н. Борис Олександрович Пономарьов. Процеси деіндустріалізації та докорінні соціально-економічні трансформації, що супроводжували розпад СРСР і становлення України як незалежної держави, не могли не вплинути на систему вищої технічної освіти. Одне за одним згорталися виробництва, закривалися підприємства, скорочувалось фінансування вишів. Інститут намагався пристосовуватись до умов ринкової економіки, але проблеми наростали як сніжний ком: мізерний контингент студентів; відсутність коштів на заробітну плату; борги перед інститутом по оплаті за навчання студентів-контрактників; перебої з центральним опаленням та електропостачанням у місті та катастрофічна нестача бюджетних коштів на оплату комунальних послуг тощо. Проте, наш інститут не зупинив навчальний процес і не втратив найцінніше – кадри.
У 1994 році на базі кафедри технології ВМС розпочато підготовку спеціалістів-екологів. Для викладання спеціальних дисциплін залучаються найкращі спеціалісти НТУ «Інститут хімічної технології та промислової екології» (ІХТПЕ): завідувач відділу охорони природи В. І. Островка, провідні фахівці відділу – О. В. Каменюка, І. М. Ворошилова, А. Ф. Ковальов, О. С. Назаренко, Е. В. Рубан, співробітник аналітичного відділу – Н. М. Соколенко, завідувач відділу фізико-хімічних процесів – к.х.н. В. Т. Копилов, інженер-геолог ВАТ «Рубіжанський Краситель» – Н. Б. Куцька. У різні роки підготовку студентів-екологів здійснювали досвідчені викладачі: к.х.н. П. Г. Бєляєв, к.б.н. О. С. Чесновська, к.х.н. С. В. Семененко, к.х.н. Є. А. Ржецький, к.х.н. В. І. Швець, к.х.н. В. О. Мороз, к.т.н. К. В. Фастовецька, професор Куліков Борис Олексійович. У 2007 році організовано кафедру екології, яку очолив професор Попов Євгеній Вадимович. В ІХТПЕ створено філіал кафедри, що дало студентам можливість виконувати лабораторні та науково-дослідні роботи на його експериментальній базі, проходити практику, ознайомлюватися з сучасними технологіями та розробками в галузі промислової екології. Роботи студентів-екологів неодноразово відзначаються дипломами Всеукраїнського конкурсу студентських робіт. Основні напрямки наукових інтересів кафедри – створення екологічно чистих, ресурсозберігаючих технологій, сучасних технологій утилізації та переробки відходів і рекультивації порушених земель. Кафедра працює над вирішенням екологічних проблем регіону сумісно з організаціями міста та області (КП РВУВКГ, Обласна держадміністрація, СПД Мащук С. І. м. Лисичанськ та ін.), на базі кафедри проводиться щорічна Всеукраїнська науково-практична конференція, здійснюється підготовка аспірантів, у тому числі іноземних.
Процес деіндустріалізації економіки України певною мірою компенсувався відродження вітчизняних виробництв ліків. У 1997 році на кафедрі ТОР відкрито нову спеціальність «Технологія фармацевтичних препаратів». Інститут став центром підготовки висококваліфікованих кадрів для фармацевтичних підприємств країни. Чимало співробітників ПАО НПЦ «Борщагівський ХФЗ», ПрАТ Фармацевтична фірма «Дарниця» та ін. – випускники нашого інституту. Особливу роль у розвитку спеціальності відіграло встановлення міцних взаємовигідних зв’язків між філіалом й орендарем приміщень у навчальному корпусі У-2, молодою фармацевтичною компанією «Мікрохім» на чолі з Михайлом Олександровичем Бренером. ТОВ НВФ «Мікрохім» і сьогодні слугує прекрасною базою для практичної підготовки студентів-фармацевтів і підвищення кваліфікації викладачів інституту.
У 1998 році РФ СУДУ очолює професор Д. І. Бєлкін. Під його керівництвом колектив згуртовується і мобілізується, що дозволяє поступово розв’язати накопичені за попередні роки проблеми. Особлива роль у пошуку ефективних фінансово-економічних рішень належить Летючій Неллі Олександрівні – талановитому економісту, на той момент заступнику головного бухгалтера філіалу. Для збільшення контингенту студентів оновлюється керівний склад відбіркової комісії: відповідальним секретарем призначається Костенко Ірина Григорівна, її заступником – Потапенко Едуард Володимирович (на той час аспірант, пізніше – д.х.н., професор, директор ІХТ, проректор з наукової роботи СНУ ім. В. Даля), технічним секретарем – Васецька Лариса Олександрівна (нині к.т.н., доцент кафедри МАХП, секретар вченої ради ІХТ). До роботи в комісії залучаються молоді, активні співробітники, а для оптимізації роботи викладачем кафедри ВМКТ Хільковою Ларисою Олександрівною розробляється спеціальне програмне забезпечення. З метою виведення навчального процесу на сучасний рівень створюється редакційна колегія (Д. І. Бєлкін, Е. В. Потапенко, І. О. Кузьмиченко, В. П. Шапкін та ін.), яка визначає базові принципи методичного забезпечення самостійної роботи студентів та організовує наповнення бібліотечного фонду навчально-методичними матеріалами нового покоління. Для вирішення «купи» юридичних і господарських проблем у штат філіалу приймається юрист, а на посаду заступника директора з АГЧ призначається молодий співробітник – Коваленко Валерій Миколайович. Силами співробітників-ентузіастів, таких як Олександр Андрійович Середа, у філіалі здійснюється поточний ремонт приміщень і обладнання, будуються топкові для опалення навчальних корпусів. З метою оптимізації використання матеріально-технічної бази ВНЗ розробляється план переміщення лабораторій у навчальні корпуси та починаються будівельні роботи. Створюється відділ охорони праці, першим керівником якого стає Н. І. Потябіна, а команда РФ СНУ стає постійним учасником і призером міських змагань сандружин. Зусиллями В. І. Долгодушева активізується профспілкова і спортивна робота. Відроджується система студентського самоврядування. Першими головами студкому були О. В. Лютий (пізніше – заступник директора з виховної роботи), М. Ю. Трифонова (нині к.х.н., Інститут колоїдної хімії і хімії води НАН України), Є. М. Семіряжко (керуючий, ПриватБанк), А. О. Кривоніс (директор ТОВ «АГК УКРАЇНА») та ін. Студенти-активісти – Єгор Ткаченко, Іван Замалтинов, Олександр Ільяшов та інші беруть участь у розробці тендерної документації для закупівлі найсучаснішої комп’ютерної техніки, фактично «з нуля» створюють локальну комп’ютерну мережу та забезпечують доступ студентів і викладачів до мережі Інтернет, організовують роботу комп’ютерних класів і Студентської лабораторії інформаційних і комунікаційних технологій. Під керівництвом доцента Л. А. Козорєза відновлюється робота студентського наукового товариства і проведення щорічних науково-практичних конференцій студентів і молодих вчених. Значну роль у зміцненні позицій РФ СНУ ім. В Даля відіграли заступники директора – к.х.н. Е. В. Потапенко, к.ф-м.н. А. С. Тімошин, декани факультетів –к.т.н. В. І. Шабрацький, к.х.н. Є. А. Ржецький, д.т.н. Є. В. Попов, начальник відділу кадрів Т. П. Лошкова, начальник навчального відділу М. П. Мінаєва.
Нульові роки ознаменувалися реформуванням вітчизняної системи освіти, одним з напрямків якого, обумовленого законами ринкової економіки, стала оптимізація структури університетів. До 2006 року СНУ ім. В. Даля мав розгалужену мережу підрозділів, і тепер виникла необхідність їх скорочення. Однак, старий стереотип радянських часів знов поставив під загрозу ліквідації наш ВНЗ, розташований у маленькому місті. На той час філіал вже мав високі показники стабільного розвитку і згуртований колектив висококваліфікованих фахівців, що дозволило довести його право на збереження й отримання статусу інституту – Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Рубіжне).
На новому етапі інститут зіткнувся з новими викликами. Головною проблемою стало скорочення контингенту через демографічний спад та перебої в роботі промислових підприємств регіону через економічну кризу 2008 року. Збереження контингенту студентів, стабільного фінансового становища, матеріально-технічної бази інституту, завершення проектів створення навчальних і науково-дослідних лабораторій у навчальних корпусах, підвищення кваліфікації штатних співробітників за рахунок завершення молодими вченими початих наукових досліджень та захисту кандидатських і докторських дисертацій – ось основні завдання, які з 2007 року колектив успішно вирішує під керівництвом молодого директора Потапенка Едуарда Володимировича. Під його керівництвом успішно завершується будівництво й обладнання лабораторій у навчальних корпусах, у штат науково-педагогічних працівник приймаються молоді фахівці, завершують наукові дослідження і готуються до захисту І. В. Сітак, О. В. Дубовой та ін., успішно проходять захист кандидатських дисертацій у різних наукових галузях В. В. Гончаров, Л. О Васецька, І. В. Тяжкороб, І. О. Кузьмиченко, С. А. Носкова, Ю. А. Завойських, О. М. Татарченко, С. Д. Бєлкіна, Н. С. Сідаш, докторські дисертації захищають М. А. Журба, А. Г. Галстян, Е. В. Потапенко. На кафедрі загальнохімічних дисциплін формуються нові напрямки наукових досліджень у галузі озонолітичних методів одержання кисневмісних ароматичних продуктів (д.х.н., проф. Е. В. Потапенко; к.х.н., доц. П. Ю. Андреєв, к.т.н., доц. І. П. Ісаєнко) і хімії гетероциклічних сполук (к.х.н., доц. Ісак Олександр Дем’янович – відомий хімік-органік і скромна, віддана науці людина). Активізації науково-дослідної роботи молодих вчених сприяє створення в університеті спеціалізованої вченої ради К 29.051.08 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями 05.17.04 «Технологія продуктів органічного синтезу» і 05.17.06 «Технологія полімерних і композиційних матеріалів». До складу ради входять професори ІХТ – С. О. Кондратов, Є. В. Попов, Д. І. Бєлкін, Г. А. Галстян, В. З. Маслош, а згодом – А. Г. Галстян. Першим з дня створення ради став захист кандидатської дисертації Ірини Петрівни Ісаєнко (нині к.т.н., доц., секретар кафедри ПСГД, керівник навчально-методичного відділу інституту).
Нові випробування для інституту приносить травень 2014 року. Опинившись у зоні проведення АТО, інститут продовжує безперебійну роботу. Навчальний процес проходить в штатному режимі. Навчальний рік завершується екзаменаційною сесією, яка проводиться хоча і в особливому режимі (у стислі терміни), але без шкоди для якості освітніх послуг. Приймальна кампанія також проводиться в повному обсязі. У статусі внутрішньо-переміщених починають роботу: в м. Сєверодонецьку СНУ ім. В. Даля, у м. Старобільську – ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», у м. Рубіжному – ДЗ «ЛДМУ». Внутрішньо-переміщені ВНЗ відчувають дефіцит висококваліфікованих кадрів, який вдається компенсувати за рахунок викладачів і співробітників нашого інституту, частина яких переходить у ці виші на постійну роботу (д.філ.н. М. А. Журба, к.філ.н. І. О. Кузьмиченко, к.х.н. В. В. Гончаров, к.х.н. Г. О. Сєдих, к.т.н. Н. Є. Шолух, к.т.н. В. В. Котова, к.т.н. А. С. Бушуєв, к.б.н. Е. В. Рубан), а частина – працює за сумісництвом (д.т.н. Є. В. Попов, д.х.н. А. Г. Галстян, д.х.н. С. О. Кондратов, О. О. Демченко, М. А. Керемет, Н. П. Василенко та ін.).
У 2015 році з посади директора ІХТ на посаду проректора з наукової роботи СНУ ім. В. Даля переходить Е. В. Потапенко. Деякий час інститут очолює А. С. Тімошин, а вже у 2019 році трудовий колектив обирає на посаду першого керівника ІХТ СНУ ім. В. Даля к.х.н., доцента Павла Юрійовича Андреєва.
Напередодні 90-річного ювілею рідної Альма-матер наш працьовитий, згуртований колектив впевнено дивиться у майбутнє, розробляє стратегію подальшої плідної освітньої діяльності, щоб залишатись гідними своїх знаменитих батьків-засновників, надалі пишатися своїми випускниками і досягти якомога більших успіхів до наступного 100-го ювілею інституту в м. Рубіжне.
Зі святом, дорогі колеги, студенти, випускники!!!
Колектив ІХТ СНУ ім. В. Даля