Різні сім’ї із схожими проблемами

Сім’ї, які потрапляють у поле зору служби у справах дітей Рубіжанської міськради, мають не просто дуже різні проблеми – вони мають різні матеріальні статки, різний соціальний статус, неоднакові побутові умови для проживання…
Знайомлячись із їхніми історіями, розумієш: ані престижна професія, ані стабільний заробіток, ані міцне здоров’я, ані тверезий спосіб життя не можуть застрахувати людину чи родину від серйозних проблем, вирішення яких буде потребувати втручання фахівців. Особливо коли мова йде про домашнє насильство та/або насильство за ознакою статі.
Із цією проблемою стикаються люди різного віку, з різним досвідом сімейного стажу. Але всіх цих людей єднає одне: в кожній сім’ї є дитина або діти, які потребують особливого захисту й підтримки. При цьому й дорослі члени таких родин без підтримки фахівців не залишаються.

У рейді взяли участь співробітники служби у справах дітей Рубіжанської міськради 

та Рубіжанського міського центру соціальних служб.

 

Журналіст «Рубіжанських новин» взяв участь у рейді із представниками служби у справах дітей, а також Рубіжанського міського центру соціальних служб (РМЦСС) – Оленою Нічупієнко, начальницею служби у справах дітей Рубіжанської міськради, Світланою Трущ, головною спеціалісткою служби у справах дітей та Оксаною Жук, фахівчинею із соціальної роботи Рубіжанського міського центру соціальних служб.
Під час рейду фахівці відвідали кілька рубіжанських сімей безпосередньо в них дома – безумовно, з дозволу членів родин.
Описувати кожну окрему ситуацію досить складно через те, що в невеликому місті герої нашої статті можуть бути впізнаваними. Тому спробуємо звести до мінімуму особисті подробиці, завдяки яким сусіди чи родичі можуть зрозуміти, про кого саме йде мова.
Зупинимося на двох родинах.

СИН І МАТИ

Соціальні працівники особисто поспілкувалися з кожним членом родини та зафіксували, які потреби має сім’я в побутовому плані.

…Досить новий паркан, хвіртка на замок не зачинена, відкривається легко. На подвір’ї – сліди того, що тут не так давно проводилися якісь будівельні роботи. Заходячи у двір, соцпрацівники побоюються собаки, але виявляється, що у дворі її немає – собака живе разом із господарями в будинку.
У цьому приватному будинку проживають мати – жінка середнього віку, її дочка-підліток та син-студент, досить дорослий хлопець. До хлопця не так давно переїхала його дівчина – мама не заперечувала. Молода пара має окрему кімнату й, можна сказати, до певної міри веде окреме господарство.
Дівчинка-підліток (молодша сестра хлопця-студента) живе у великій кімнаті разом із мамою. Тут спить, тут вчить домашні завдання, тут малює, грається в ляльки чи дивиться телевізор.
Проблема родини в першу чергу полягає в застарілому конфлікті між мамою та сином. З певних причин хлопець вважає матір винною в тих чи інших проблемах родини та періодично не може стримати власну агресію по відношенню до неї. Спалахи агресії яскраво проілюстровані слідами від ударів кулаків на стінах та дверях…
Ця сім’я, до речі, вже тривалий час перебуває під соціальним супроводом фахівців служби у справах дітей. І, за спостереженням Олени Нічупієнко, за останній період родина зробила досить серйозний крок у вирішенні власних проблем, у першу чергу – в напрямку облаштування власного побуту.
Соцпрацівники відмічають: мати й син, попри наявність конфлікту між ними, здатні спільно щось робити для загального блага: разом вони привели до ладу подвір’я, встановили двері в кімнату сина. Хлопець вчиться, працює, заробляє гроші, хоч і невеликі. Тобто, назвати його асоціальним чи «непутьовим» аж ніяк не можна. Але – настає момент, і певна поведінка мами провокує його агресію…
Фахівці поспілкувалися з кожним членом родини окремо. І, до речі, одну з порад, що прозвучали, варто було б взяти на озброєння багатьом з нас: якомога частіше сідайте за спільний стіл – із чаєм та печивом… Щоб пригостити один одного смачненьким та в теплій обстановці розказати про свій день, обговорити спільні проблеми, разом посміятися та посумувати. Адже саме таке спілкування об’єднує близьких людей, як мало що інше.
Не залишилися поза увагою фахівців і побутові проблеми родини. Помешкання, де живе сім’я, досить старе й занедбане, його ремонт потребує значних фінансових вкладень та великого обсягу роботи. Самотужки сім’ї важко купити всі необхідні будівельні матеріали – це й цегла, й цемент, і гіпсокартон, і шпалери, й фарба, й багато іншого.
Отже, якщо хтось із наших читачів готовий надати допомогу родині – звертайтеся за телефонами, зазначеними нижче.

ЧОЛОВІК І ЖІНКА

Відвідування сім’ї, про яку піде мова далі, залишило в автора цієї статті набагато важчі враження, ніж у попередньому випадку.
Висловлюючись спеціальною термінологією, жінка в цій родині – жертва домашнього насильства. Чоловік – агресор.
А спільна дитина, яка наразі навчається в початковій школі, – заручник ситуації.
Якщо «відмінусувати» від цієї історії оцей момент із домашнім насильством – сім’ю можна вважати більше ніж благополучною. Принаймні за нормами, прийнятими в нашому суспільстві. І чоловік, і жінка мають затребувані професії. Чоловік дуже непогано заробляє. У своєму помешканні вони розпочали масштабний ремонт, у який вже вкладено великі кошти, і ще більші потрібні, щоб його завершити. Облаштоване подвір’я з виноградником та клумбами, флігель, авто, вольєр для собаки – все свідчить про працелюбність та хазяйновитість господарів. І батько, й мати люблять спільну дитину. А дитина любить обох батьків.
Але подальше спільне життя представляється неможливим – принаймні жінці. Періодично їй доводиться звертатися до фахівців, бо жінка дійшла висновку, що самостійно вирішити свої проблеми вона не може.
Класичний вихід «розлучитися та роз’їхатися» – не такий вже простий варіант для подружжя. Чоловіка й жінку тримають, скажімо так, на одній території не лише дитина, але й спільне майно – у першу чергу житло.
Відвідавши родину, фахівці в першу чергу переконалися в тому, що дитина мешкає в належних умовах (наскільки це взагалі можливо в подібній ситуації). Посильну допомогу – і психологічну, і юридичну – вони завжди готові надати всім членам цієї сім’ї.
Але очевидно, що остаточне вирішення проблеми залежить у першу чергу від самих чоловіка та жінки.

Наш кор.