Новорічне відлуння добрих сердець

 

Кожна дитина і доросла людина з нетерпінням чекає свята Нового року, ялинки, подарунків, салютів, здійснення мрій та святкового настрою – всього того, з чим у більшості людей асоціюється новорічне свято. Мабуть, кожен хотів би, щоб цей Новий рік пройшов незабутньо, чарівно, неповторно. Всі люди в душі є мрійниками. Кажуть, якщо в Новий рік загадати бажання, воно обов’язково здійсниться. Існує думка: як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш.

Не оминув радісний святковий новорічний настрій і дітей з гуртка «Глиняна іграшка» при Кудряшівській гімназії.

З вірою в чудо

Коли діти дорослішають, дуже важливо зуміти зберегти у їх серцях віру в чудеса. А Новий рік – це свято, коли вони трапляються кожної секунди. Вихованці гуртка з нетерпінням чекали цього дня, коли до них завітає чарівна новорічна казка з Дідом Морозом, Снігуронькою, подарунками та, звичайно ж, веселим хороводом навколо красуні-ялинки.
Чекали й дочекались! На Новорічне свято до дітей завітали голова правління агропідприємства ПП «Каут» Валерій Каут, голова Кремінської районної ради сьомого скликання Володимир Прокопенко, директорка місцевої гімназії Інна Сухаревська. Гості привітали присутніх з прийдешніми святами. Побажали, щоб мрії здійснювались, а на їх шляхах зустрічались лише доброзичливі й чуйні люди! У ході святкового дійства дітлахи розповідали вірші, разом з гостями, Дідом Морозом і Снігуронькою співали пісень, танцювали, водили хороводи. За це отримували різні призи.
Крім того, на дорослих і дітей чекав солодкий стіл.
Наприкінці свята Дід Мороз разом з Валерієм Івановичем Каутом ще раз привітали присутніх з Новорічними святами та вручили їм подарунки. А віддачею для всіх організаторів новорічного свята стали посмішки вихованців гуртка «Глиняна іграшка». Поділитися теплом своєї душі з дітьми, побачити в їхніх очах вогник добра й віри в казку – це дорого коштує. Директорка гімназії Інна Сухаревська, вчителі й діти подякували Валерію Івановичу й Володимиру Миколайовичу за підтримку, за свято, яке вони подарували, за море позитиву та гарний передноворічний настрій.

Із вдячністю за людяність

Людське життя – неповторне та звичне, радісне й сумне, солодке як мед і гірке як полин. Сьогодні, в час жорстокої конкуренції, коли нам нав’язують чужий для нас світогляд, що вказує – жити треба за принципом «людина людині – вовк», у великому дефіциті стала ЛЮДЯНІСТЬ. Але все ж таки є люди, які незалежно від статусу, займаних посад та статків, не втрачають цю найбільшу цінність нашого життя. Саме таким є наш земляк, людина з великої букви, яка має велике і добре серце та є патріотом своєї країни, свого краю, родини – це голова правління агропідприємства ПП «Каут» Валерій Іванович Каут.


Усе своє життя він є бійцем невидимого фронту, для якого не потрібна слава. Він відданий своїй справі та дбає про добробут людей.
Ця поважна людина працює заради людей, для людей, і саме за це його поважають.
Не залишилась без підтримки Валерія Івановича і Кудряшівська гімназія. Так, він бере активну участь у ремонті будівлі, де займаються вихованці гуртка «Глиняна іграшка». Він вирішив допомогти дітям, аби вони мали можливість проводити заняття в комфортних умовах, впевнено йдучи до своєї мети, знаючи, що є людяність, доброта і підтримка. Валерій Іванович впевнений, що його дії знайдуть відлуння в дитячих душах та плекатимуть найдобріші почуття до усього світу.
Так і є – діти та їхні батьки щиро вдячні цій людині за допомогу.
— Я займаюся в цьому гуртку дев’ять років, – розповідає Дар’я, одна з найстарших вихованців гуртка. – Роблю різних тварин, сюжетні композиції… І дуже вдячна за таку можливість Валерію Івановичу Кауту, який в усьому нам допомагає. А також керівнику гуртка Галині Петрівні Іванніковій.
— Наші роботи займають перші місця на виставках, вони є не лише в Україні, а й за кордоном, – розповідає Єлизавета, яка відвідує гурток з семи років. – Я дуже люблю ліпити з глини. Люблю дивитися, як ці іграшки фарбують…
Дівчина, як і Дар’я, зізнається, що не має інших хобі – захоплення глиною поглинає весь її вільний час.
— Хочу сказати щирі слова подяки Валерію Івановичу, – каже Єлизавета. – Ми можемо займатися улюбленою справою саме завдяки йому.
Завдяки гуртковим заняттям, до речі, дівчата (і не лише вони) стали справжніми професіоналами у справі ліплення з глини, і всерйоз розглядають для себе варіант з отриманням професії дизайнера.
Усіх, хто зібрався того дня на святі, об’єднує спільна ідея, спільне захоплення. Історію про те, як навколо глиняної іграшки об’єднався колектив однодумців, читайте в наступному випуску газети «Руно».