85-ті роковини Голодомору 1932 — 1933 років

В четверту суботу листопада відзначається щорічний День пам’яті Голодоморів. І до сьогоднішнього дня важко зрозуміти логіку й механізм масового терору, який провадив режим проти власних громадян. Голодомор, що похоронним дзвоном прокотився по всій нашій країні, стер з лиця землі більше 10 млн людей, що ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили, — це трагедія, яку не маємо права забути. Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть… Це те, що залишає по собі слово «Голодомор». Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам’ятати. Не можемо ще раз такого допустити.

23 листопада, напередодні 85-х роковин Голодомору 1932-33рр. в Рубіжному відбулась церемонія покладання квітів до пам’ятного знака жертвам Голодомору. У заході взяли участь секретар міської ради Віктор Соловйов та голова Рубіжанської міської організації ветеранів Лариса Негребецька. Присутні поклали квіти до пам’ятного знака, запалили лампадки та вшанували хвилиною мовчання пам’ять мільйонів невинно загиблих людей.
24 листопада відбувся сумісний музейний захід КЗ «Міський музей» та ІХТ ВНУ ім. В.Даля: «І чого ви ще живі?» — так називається велика дослідницька робота Національної академії наук України, Інституту історії України, в якій зібрані свідчення очевидців тих страшних часів. Цілий розділ у цій книзі – це спогади наших земляків та мешканців сусідніх сіл, які лунали на фоні тематичної інсталяції. Студенти читали спогади з музейного архіву та цієї книги, в яких свідки цих рокових подій розповідали про бачене. Як символ пам’яті вони запалили свічку, яку передавали з рук у руки, читаючи ці рядки. Відвідувачі завітали до музейного кінозалу, де подивилися документальну стрічку «Колос правди», яка розповідає, як це було та хто зміг вижити в годину лихоліття. Закінчився захід хвилиною мовчання в пам’ять про геноцид українського народу.
В суботу, 24 листопада, на площі Володимирській біля МКУ «Палац культури», з метою вшанування пам’яті жертв Голодомору, донесення до людей масштабів жорстокості, з якою винищували український народ та виховання особистої стурбованості кожного за події тих років, була проведена тематична постановка — реквієм «Запалімо свічку пам’яті». Ведучі та актори театральної студії «Gallery Mask» МКУ «Палац культури» спробували якомога точніше відтворити атмосферу та настрій тих важких часів, що дали змогу унаочнити жорстокі факти із життя українського народу у 1932-1933 роках.
На жалобному заході були присутні заступник міського голови Любов Сидоренкова, начальник відділу культури, молоді та спорту Рубіжанської міської ради Наталія Стародубцева, місцеві жителі. Понад 100 свічок на сходинках Палацу культури горіли на знак скорботи і вшанування світлої пам’яті про мільйони загублених життів.
О 16.00 годині присутні вшанували пам’ять жертв геноциду загальнонаціональною хвилиною мовчання, яка пройшла по всій Україні. У завершенні заходу була виконана хореографічна постанова у виконанні Народного ансамблю танцю «Барвінок» МКУ «Палац культури» (кер.Ксенія Саєнко).
Захід закінчився….І ще довго горіли свічки на сходинках Палацу. Цей захід запам’ятається усім завдяки тим емоціям суму, жалю і співпереживання, які відчувалися у кожному слові чи русі глядачів. Тож давайте будемо жити за тих, хто не зміг жити, радіти за тих, хто не радітиме вже ніколи. Пам’ятаймо їх!

Згадаймо 32-й… Україна… Страшний голод…
Навчімося згортати крихти хліба в кулачок,
Бо дотепер пронизує кістки жахливий холод,
Коли у фільмах бачим спухлих діточок.
То ж, Боже, дякуєм Тобі, що наші діти не голодні,
Що завжди біля них батьки,
І нині згадуєм і молимось за тих, що у роки голодні,
Заснули, не діждавшись ситої весни…